Консалтингова компанія з питань енергетики Wood Mackenzie заявила, що більше п’ятої частини світових нафтопереробних потужностей знаходиться під загрозою закриття, оскільки рентабельність бензину слабшає, а тиск на скорочення викидів вуглецю зростає.

З 465 проаналізованих нафтопереробних активів консалтингова компанія оцінила близько 21% глобальних нафтопереробних потужностей у 2023 році під певним ризиком закриття.

У Європі та Китаї знаходиться найбільша кількість об’єктів високого ризику, що ставить під загрозу близько 3,9 мільйона барелів на день (б/д) нафтопереробних потужностей, виявив Wood Mac на основі оцінки чистої грошової маржі, вартості викидів вуглецю, власності, навколишнього середовища. інвестиційна та стратегічна цінність нафтопереробних заводів.

Є 11 європейських об’єктів, на які припадає 45% усіх заводів високого ризику, йдеться у звіті.

Близько 30 європейських нафтопереробних заводів уже припинили роботу з 2009 року, свідчать дані промислового органу Concawe, з яких майже 90 все ще працюють.

Ця серія закриття була викликана конкуренцією з боку нових і складніших заводів на Близькому Сході та в Азії, а також впливом пандемії COVID-19.

Очікується, що рентабельність бензину знизиться до кінця цього десятиліття через зниження попиту та пом’якшення санкцій проти росії, а очікувані податки на викиди вуглекислого газу також повинні почати кусатися, показав аналіз Wood Mac.

Експлуатаційні витрати можуть зрости настільки, що «закриття може бути єдиним варіантом», — сказала Емма Фокс, старший аналітик відділу масел і хімікатів Wood Mac.

Тим часом величезний нігерійський нафтопереробний завод Dangote може покласти край десятиліттям торгівлі бензином з Європи в Африку на суму 17 мільярдів доларів на рік, посилюючи тиск на європейські нафтопереробні заводи, які вже знаходяться під загрозою закриття через загострення конкуренції.

Нафтопереробний завод Dangote потужністю до 650 000 барелів на добу почав виробництво в січні, але не був включений в аналіз Wood Mac.

Сім об’єктів високого ризику в Китаї є невеликими незалежними нафтопереробними заводами. Ці нафтопереробні заводи, які іноді називають «чайниками», підпадають під більш суворі державні норми та конкурують з більшими інтегрованими підприємствами, які зазвичай є державними та більш складними.