Передбачений законом механізм зберігання мінімальних запасів нафти й нафтопродуктів (МЗНН) за кордоном наразі практично неможливо повноцінно застосувати через регуляторні обмеження, дефіцит вільних резервуарів і логістичні проблеми.

Про це пише експерт Консалтингової групи «А-95» Артем Куюн.

Закон про МЗНН передбачає створення в Україні протягом восьми років запасів, еквівалентних 90 дням споживання. 2026 року норматив становить 6%, а наступного року має зрости до 9%, що відповідає приблизно 600 тис. т і 900 тис. т світлих нафтопродуктів відповідно.Частину необхідних запасів закон дозволяє розміщувати за кордоном — як фізично, так і через так звані тікетс-угоди, за якими іноземний оператор гарантує наявність необхідного обсягу пального. Однак, зі слів Куюна, реалізація такого механізму стикається з низкою не розв’язаних питань.

Зокрема наразі немає чіткого механізму підтвердження спроможності іноземного оператора зберігати необхідні обсяги, перевірки кількості та якості залишків і подання відповідної звітності. Також не врегульоване питання термінів зберігання. Зі слів експерта, фактично єдиним режимом, за якого закордонна компанія може зберігати сторонній ресурс без його розмитнення, залишається транзит, тривалість якого в ЄС обмежена 60 днями.

Крім того, фізичне розміщення значних запасів у сусідніх країнах ускладнює дефіцит вільних потужностей. Опитані автором найбільші оператори українського ринку підтвердили, що не змогли знайти в Польщі й Румунії адекватну пропозицію щодо оренди резервуарного парку для власних потреб.

Вільні потужності можна знайти у більш віддалених країнах — зокрема Естонії, Латвії, Німеччині й Австрії. Однак довга і важка логістика вбиває основну ідею — швидкого наповнення ринку.