Ключовими параметрами зимового дизпального є CP та CFPP, чим вони нижчі, тим краща морозостійкість пального.

Більш важливим є показник CFPP, який вказує граничну температуру, при якій парафін закупорить паливний фільтр, перешкоджаючи роботі двигуна.

Залежно від технологічних і ресурсних можливостей виробники й торговельні компанії використовують три основних способи отримання дизпального з потрібними зимовими характеристиками.

Нерідко нафтопереробні заводи вдаються до змішування дизельного пального з авіагасом. Додавання гасу до дизелю знижує температуру помутніння й температуру застигання суміші, запобігаючи гелеутворенню. Вміст гасових фракцій у суміші може сягати 50%, якщо необхідно отримати продукт із низьким CFPP. Але додавання гасу зменшує густину дизелю, а також знижує температуру спалаху. У такий спосіб, наприклад, виробляється паливо на саудівському заводі YASREF.

При помірних морозах у боротьбі з парафіном компанії використовують спеціалізовані добавки, так званий «антигель», або депресорна присадка. Такі добавки запобігають злипанню кристалів парафіну у великі шари, що блокують фільтр. Додавання антигелю збільшує собівартість дизелю на $3-4/т, але часто є більш економічним, ніж інтенсивне змішування з гасом. Знайоме українському ринку грецьке паливо Hellenic Petroleum взимку зазвичай використовується з депресорними присадками.

Третій спосіб — це депарафінізація сировинних фракцій на НПЗ. Залежно від використаної технології, парафіни видаляються шляхом розщеплення їх на більш легкі вуглеводні або шляхом розчинення й виморожування. У результаті паливна суміш може втратити до 5% початкового обсягу. Депарафінізація — доволі енерговитратний, проте ефективний процес, який дозволяє отримувати дизель з арктичними характеристиками. Через це обсяги виробництва арктичних марок із CFPP від -32 до -42 С дуже обмежені.