Посилений контроль за імпортом з румунського порту «Констанца» призвів до значного скорочення продажу дизпального за готівку, що потягло за собою здорожчання послуг з фіктивного оприбуткування нафтопродуктів.

«Кількість імпортерів по воді знизилася, зокрема малими баржами. Переважно їх обирали махінатори, які ввозили частину пального контрабандою чи торгували по так званій другій формі», – каже директор трейдингової компанії.

Зі слів учасників ринку, паралельно зросла вартість послуг з продажу фіктивного податкового кредиту (ПК).

Як відомо, торгівля за готівку і фіктивний продаж пального для формування податкового кредиту – взаємопов’язані речі. Найбільшими споживачами послуг по ПК є невеликі аграрні підприємства, що ставлять на баланс придбане пальне, завищуючи витрати компанії, однак фактично його не отримують. Фізично ж продукт продається за готівку для подальшого реального продажу, зокрема мережами АЗС, які практикують продаж за готівку без видачі касових чеків. Таким чином, формується два контури обігу пального: фіктивний документарний (за безготівковим розрахунком для формування ПК) і фактичний товарний (готівковий продаж, який не відображається в офіційній звітності).

Необґрунтоване зниження цін на ДП, спричинене контрабандою й різними податковими схемами, є найбільшою проблемою гуртового ринку нафтопродуктів. Головний прибуток махінаторів формують саме доходи від реалізації схем, а самі нафтопродукти продаються за собівартістю або й дешевше. Це призводить до безприбуткової й збиткової діяльності легальних імпортерів і втрат державного бюджету. Розв’язанням цієї проблеми могло б стати суттєве підвищення вартості ліцензії на гуртову торгівлю пальним або запровадження інших інструментів підвищення відповідальності за аналогією з країнами Євросоюзу, де сумарні витрати за вхід на ринок сягають мільйонів доларів. Але наразі таких ініціатив на порядку денному немає.