Білоруські нафтопереробні заводи працюють на половину потужності та майже повністю заповнили свої склади. Про це повідомляє «Єврорадіо».

Завантаження на підприємствах мінімальне, повідомляє джерело Народного антикризового управління у білоруській нафтопереробці (НАУ). «Нафтан» споживає 11 тисяч тонн нафти на добу, а Мозирський НПЗ – 14 тисяч тонн. Для Мозиря це близько 45% звичайного завантаження.

«Нафтан» постачає все на внутрішній ринок. Тільки нафтовий кокс у Китай, але прибутку там немає, аби «сплавити». Отримання коксу походить з мазуту, це рятує від накопичення мазуту та зупинки. Мазут раніше йшов на експорт, тепер його нікуди постачати, у Росії свого вистачає», – розповідають у НАУ.

За інформацією управління, співробітникам урізали матеріальні виплати за колективним договором, і немає жодних тринадцятих зарплат та квартальних премій. Людей на місця звільнених переводять з нерентабельних і простоюючих цехів.

Мозирський НПЗ також працює на внутрішній ринок. «Бензин 92-ий через російський порт проштовхують на експорт, але це мізер. Товарні резервуари заповнені – ллють все прямо в цистерни на колесах», – продовжує джерело НАУ.

Через повні склади Мозирський НПЗ змушений влаштовувати ремонти, додає інформатор «Єврорадіо» на підприємстві.

«Збуту немає. За 45 відсотків завантаження ми (Мозирський НПЗ. — ред) просто небо гріємо. Склад на 97% заповнено. Тож ремонт офіційно. Щоб забезпечити внутрішній ринок, вистачить 15 відсотків від завантаження, навіть у посівну, — каже співрозмовник. — Раніше 33 відсотки нашого виробництва працювало на Україну, ще близько 35 відсотків — на Європу. Решта як доведеться. Робота орієнтована на видобуток валюти для країни. Нині це не працює. Незрозуміло, що завтра буде».

При цьому працівникам Мозирського НПЗ виплачують стовідсоткову премію. Очікується, що буде і квартальна премія на початку травня, хоч і із запізненням.

«Раніше «Нафтан» та Мозирський НПЗ тягли промисловість у плюс і приносили валюту в країну. Тепер доводиться витрачатися утримання підприємств. Вирішити проблему можна лише за допомогою експорту, оскільки внутрішній ринок дуже обмежений», — каже оглядач нафтогазової галузі Тетяна Маньонок.

Державі особливо нема чим допомогти «Нафтану» та Мозирському НПЗ. Залишається, незважаючи на надлишок палива, регулярно підвищувати ціну для населення на дві копійки замість однієї.

«Подорожчання аргументувалося тим, що ціна у доларах не підвищується. Зараз це буде складніше через розрахунки за нафту в російських рублях. У заводів зростають витрати. Ця проблема певною мірою лягатиме на споживача», — продовжує Тетяна Маньонок.

Як довго за таких умов вдасться підтримувати заводи, невідомо.

«Звичайно, білоруська влада розраховувала, що війна в Україні закінчиться незабаром, відкриється знову український ринок і заводи зможуть працювати. Тепер складно прогнозувати майбутнє білоруської нафтопереробки за відсутності реальних експортних ринків», — робить висновок Тетяна Маньонок.