Заголовок цієї колонки можна написати по-різному. Наприклад, так: «Нафта вмирає? Хай живе нафта!» Або так: «Нафта вмирає, хай живе нафта?» Залежно від того, де і які знаки пунктуації буде розставлено, суть пропозиції може кардинально змінюватися. Але хто ж їх розставляє? З’ясуємо разом.

У розпал коронавірусної кризи уряди розвинених країн схвалили безпрецедентні фінансові програми відновлення національної економіки. Їх ключовим елементом стало «озеленення» енергетичної і транспортної галузі через відмову від нафти і газу. Але, схоже, після закінчення нафтової ери нафта нікуди не подінеться.

Програми відновлення економіки замислювалися як постріл дуплетом: з одного боку, глобальна декарбонізація дасть змогу створити робочі місця замість утрачених під час локдаунів. З іншого – стрибкоподібно прискорити боротьбу з небезпечними для цивілізації кліматичними змінами.

Нюанс: «зелена» тематика давно стала мейнстрімом. Екологи періодично нападають на бурові платформи і танкери, стартапи збирають десятки мільйонів доларів на електромобільні батареї, які заряджаються миттєво, ємністю «стопіццот» км, а юні обдарування, які набили руку в екологічній демагогії, набувають статусу найвпливовіших персон. За таких умов у гонитві за симпатіями електорату канцлери, прем’єри і президенти підняли на щит гасла скорочення і обнулення вуглецевих викидів.

Усім хороші масштабні програми відновлення й декарбонізації, та є у них маленький недолік – сумарні витрати на енергетичний перехід до 2050 р. оцінюються в $113 трлн, або $3,9 трлн у рік.

Для розуміння масштабів: за даними ЦРУ, в 2018 р. бюджет США становив $4,1077 трлн. Китай посів друге місце з показником $3,267 трлн. Бюджет України – $38,910 млрд – розташувався на 60-му місці (дані за 2017 р.) слідом за основним фінансовим документом Народної Республіки Бангладеш.

Як відреагували на плани щодо скорочення споживання нафти і газу галузеві гіганти? До недавнього часу вони зберігали мовчання! Чому?

По-перше, менеджменту нафтогазових компаній бракувало інформації для ухвалення стратегічних рішень – коронавірусна криза супроводжується високим рівнем невизначеності й інформаційним хаосом. По-друге, під тиском уміло каналізованої громадської думки багато інвесторів «позеленіли» і стали вимагати негайного схвалення «зелених» інвестпрограм, які неодмінно повинні приносити дивідендну «зелень». Мовляв, декарбонізація – процес потрібний, але прибуток де?!

Тим часом вимоги «зелених» інвесторів щодо зниження нафтовидобутку виявилися з душком. Штука в тому, що інвестори-активісти, націлені на боротьбу зі зміною клімату, ллють воду на млин ОПЕК+. Їх «зелені» устремління обмежують нафтовидобуток за межами ОПЕК, тоді як члени групи – передовсім Саудівська Аравія і Росія – з такими обмеженнями не стикаються.

Порівняно з квітнем минулого року нафта здорожчала більш ніж утричі. Навіть перманентно збиткові американські виробники сланцевих вуглеводнів цього року можуть згенерувати вільний грошовий потік обсягом $30 млрд. Це перевищує показники початку 2010-х рр., коли спостерігався сланцевий бум.

І тут мейджори заговорили!

Chevron оголосила, що не збирається скорочувати свій нафтогазовий бізнес заради вітряної й сонячної енергії, як це роблять деякі енергетичні компанії. Про це минулого тижня заявив фінансовий директор американської компанії П’єр Бребер.

BP продовжить видобуток вуглеводнів найближчими десятиліттями, підкреслив Бернард Луні, генеральний директор британської компанії, яка просить більше не пов’язувати її з нафтою (хто не в курсі: BP тепер не British Petroleum і навіть не Beyond Petroleum, а British Power).

Але найбільше здивувала Норвегія. Роблячи ставку на водень і енергію вітру в умовах енергетичного переходу, її уряд заявив, що країна продовжить видобувати нафту і газ.

Позиція галузевих гігантів була прогнозованою і, ймовірно, підлягає масштабуванню. А ось заяву Норвегії варто визнати знаковою. Країна, яка посідає друге місце в Європі за обсягами видобутку нафти і газу й створила найбільший у світі Нафтовий (пенсійний) фонд обсягом $1 трлн, давно і послідовно виступає за «озеленення» світової економіки. Причому не тільки на словах – Норвегія посідає перше місце в світі за обсягом продажів електромобілів (EV) на душу населення і «подушної» генерації чистої енергії. Та проте, зваживши всі pro et contra, в Осло ухвалили доленосне рішення – будемо добувати!

Строго кажучи, заява норвезького уряду ставить крапку в суперечці про те, бути чи не бути викопним вуглеводням.

Одним із найавторитетніших прогнозистів у нафтогазовій галузі вважається Міжнародне енергетичне агентство (МЕА). Воно консультує з енергетичних питань більшість світових урядів, а його прогнози безпосередньо впливають на світові ціни на нафту.

На думку експертів агентства, завдяки енергетичному переходу, повсюдному впровадженню водню і електрифікації транспортної сфери до 2050 р. споживання нафти впаде з нинішніх приблизно 100 млн бар./добу (б/д) до 24 млн б/д. Катастрофа? Так, якщо всі держави будуть дотримуватися рекомендацій МЕА негайно припинити будь-які інвестиції в нафтогазову галузь. А якщо не будуть?

Тоді світове споживання нафти скоротиться з 96 млн б/д (кризовий 2020 р.) до 80 млн б/д, прогнозують у МЕА. І для цього буде потрібно $113 трлн ?!

Підсумовуючи заяви уряду Норвегії, швидке відновлення нафтогазового ринку, прогнози МЕА і коментарі Фрейзера Маккея, можна дійти важливого висновку: в найближчі 30 років світову нафтогазову галузь очікують потрясіння. Але чутки про прийдешню катастрофу надто перебільшено.

Ігор Мягченков, технічний редактор enkorr